Історія села Семенівка

План-схема вулиць сіл Семенівка та Леляки.

До складу Семенівської сільської ради Баришівського району Київської області входить село Леляки.

Семенівка (колишня назва Семенчичі) – село, центр сільської ради.

Розташоване за 25 км від районного центру смт Баришівка. Найближча залізнична станція – Березань, за 12 км. Селом проходить автомагістраль Київ-Харків.

Площа населеного пункту – 403,7 га.

Леляки – село, яке входить до складу Семенівської сільської ради. Розташоване за 2 км від с. Семенівка.

Площа населеного пункту – 241 га.

Село Семенівка розташоване в долині, красиве, мальовниче. Із заходу оточене лісом, недалеко від села протікає річка Трубіж яка є притокою Дніпра. В давнину жителі Семенівки возили на базар виключно глиняний посуд, адже є історичні факти, що колись на території Семенівки (нині це землі с. Леляки) знаходився завод на якому з місцевої глини виробляли якісну цеглу та деякі побутові речі.

Село було утворене десь у кінці ХУІ ст. – на початку ХУІІ ст. За гетьманським універсалом 1674 р. і жалуваною грамотою 1688 р. ці землі перейшли у власність полковника Переяславського Родіона Думітрашко-Райчо. Більшість його володінь знаходилася у Бережанській та Баришівській сотнях.

У 1730 році села Березань і Семенівка належали дружині племінника Думітрашка Анастасії Забілі. Виходець із Сербії Марк Думітрашко, який був одружений на дочці приятеля Мазепи Дмитра Зеленського одержав від Мазепи це володіння. У 1732 р. Думітрашко віддав села, де було всього 53 жителі, в управління Олексію Марковичу.

Пізніше в Семенівці проживали дворяни Сукенки, Пархоменки, поміщик Лукаш, в якого було 300 га. землі.

Перший заклад освіти в Семенівці з’явився у 1885 році. Це була трьохкласна земська школа, для якої земством було збудовано приміщення з класною кімнатою і кімнатою для вчителя. В цьому приміщенні навчалися три класи разом. Учнів було 30-40 осіб. Дітей учив відставний солдат Олександр Бараннік. Він викладав арифметику і російську мову. Закон Божий викладав місцевий батюшка.

В 1910 році було відкрито 4-й клас. У ньому навчалися самі дівчатка. В цей час в школі працювали два вчителі , одна з них дочка місцевого пана Людмила Федорівна Мишта, а в 1915 році в селі Семенівка відкрили чотирикласну земську школу яка знаходилася у хаті Грецька Омелька.

У 1921 році в селі встановлено радянську владу. Земля була поділена між семенівцями. Заможним селянам була встановлена норма: вони не могли мати більше 12 десятин землі.

В 1928 році в Семенівці утворено ТСОЗ, головою якого був Коломієць Кузьма. Пізніше ТСОЗ реорганізовано у 5 колгоспів.

У 1929-1930 роках в селі організовано лікнеп, де навчалося доросле населення.

У 1932 році в селі збудовано школу-семирічку, а в 1940 р. – десятирічку.

У часи голодомору 1932-1933 років багато людей померло від голоду. Дані про кількість померлих не збереглися, але свідки тих подій згадували, як кожен день ховали по кілька десятків селян.

У вересні 1941 року поблизу Семенівки йшли бої. Через ліси, які оточують Семенівку і Леляки, пробирався з боями загін київських добровольців-залізничників. Героїчною смертю загинув під Семенівкою їх командир С.П. Голованьов.

Визволили Семенівку 20 вересня 1943 року. При відступі німці спалили село. В Семенівці залишилося 33 будинки, в яких до повернення з війни чоловіків жило по 5-6 сімей.

На фронтах Великої Вітчизняної війни загинуло 350 семенівців.

В 1971 році в с. Семенівка утворено радгосп «Семенівський», в якому вирощували зернові та овочеві культури, що давали високі врожаї. На території радгоспу працювали високопродуктивні ферми. Директором господарства був І.П. Закомірний, згодом стали В.Г.Лагута та І.С. Матієнко.

На сьогодні Семенівка – одне з наймальовничіших сіл Баришівського району. На території дві бібліотеки, клуб, будинок культури, загальноосвітня школа.